Дітки прийшли святково одягнені, щоб відсвяткувати Андрія.
Було весело, діти гомоніли, згадували, як святкували
в попередніх класах, розповідали смішинки, відгадували загадки.
А потім розважалися.
Оце так Калита!
Славна та красна, на весь світ прекрасна!
Вибрали пана Калитинського,
а паном Коцюбинським був кожен з присутніх.
- Їду, їду Калиту кусати!
- А я буду писати!
- Писнеш чи ні, а я на білому коні і Калита мені.
- Діду, діду, Калиту кусати їду!
- Звідки ж ти?
- З Калитви!
- Чого хочеш?
- Калити!
- А не боїшся чорноти?
- Не боюсь!
- Тоді присядь.
Дівчаток пан Калитинський маже, бо не можна під Калитою присідати.
Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Забави завершились,
І, здається, цікаво все пройшло.
Немає коментарів:
Дописати коментар